ПРОЙДЕНІ ШЛЯХИ
Дмитру Омеляновичу Горбачову присвячується
Пливуть на небі сизі хмари,
Куряться вибиті шляхи,
Стоять на звивах, мов примари,
Чесноти наші і гріхи.
Свистить у вухах лютий вітер,
За вітром хилиться трава,
Де наша доля – низка літер,
Яка зливається в слова.
Відходить добре і недобре,
Вже переповнено сувій.
Наближує останній обрій
Цей невблаганний буревій.
Блукає вир, періщить злива
На цвинтар потаємних дум.
Заносить батьківську оливу
Невігластва смердючий мул.
Згасає в присмерку багаття
Юнацьких плеканих надій,
Злітає вимокле латаття
Колишніх нерішучих дій.
Лише химерний храм науки
На небезпечному піску
Прославить небайдужі руки
І присмак доброго смаку.
Знання та праця – хист мистецький –
Освячує скорботний шлях.
Хмельницький versus Вишневецький,
Розритий гроб, забитий цвях.
В пітьмі невизнаних історій
І не написаних книжок,
В буремнім українськім морі
Ви – безперечний ватажок.
Той шлях любові та розради –
Єдина спадщина в ночі.
Як добре, що дали Ви раду,
Свій власний факел несучи.
7 жовтня 2007 року, місто Київ.