Михаил Юдовский. Перевод «Писем римскому другу (из Марциала») Иосифа Бродского на украинский язык

 

Нині вітряно, мій Постуме, і хвилі
перехльостують. На край наш осінь плине.
Зміни барв отих не меньш, а більше милі
ніж у подруги наряду переміна.

Діва тішить обмежованим наділом –
тільки лікоть чи коліно в перспективі.
Як же радісніш прекрасне поза тілом:
ні обійми, ані зрада неможливі!

___

Надсилаю тобі, Постуме, ці книги.
Що в столиці? М’яко стелять? Спати твердо?
Як там Цезар? Чим займається? Інтриги
та обжерство, я гадаю щиросердо?

Я сиджу в своїм саду, горить світильник.
Ні знайомих, ні прислуги, ні дружини.
Замість світу цього немічних і сильних –
тільки злагоджений стугін комашиний.

___

Тут лежить купець із Азії. Ретельним
був купцем і непомітним. Вмер раптово –
лихоманка. З інтересом торговельним
він приплив сюди, а зовсім не для цього.

Поруч з ним – легіонер, під грубим кварцом.
Він поширив край імперського кордону.
Міг загинути не раз, помер же старцем.
Навіть тут немає, Постуме, закону.

___

Курка, Постуме, можливо, що не птиця,
але вистачить з курячим мозком горя.
Як в Імперії припало народиться,
краще жити в глушині побіля моря.

Дальш від Цезаря, подальш від завирюхи –
не боятися, не лестити властивцю.
Кажеш, нібито намісники – злодюги?
Та злодюга все ж миліш за кровопивцю.

___

Як цю зливу перебути закортіло,
то давай, моя гетеро, без торгівлі:
брати гроші з покриваючого тіла –
наче дранку вимагати від покрівлі.

Протікаю? Де ж калюжа? Того звіку
щоб калюжу я залишив – не бувало.
Ось дістанешся якомусь чоловіку,
він тобі і протече на покривало.

___

Що ж, прожито нами більше половини.
Як сказав мені старий невільник скрушно:
«Озираючись, ми бачимо руїни».
Думка, звісно, дуже варварська, та слушна.

Був у горах. Зараз зайнятий букетом.
Розшукаю глек побільш, води наллю їм…
Як у Лівії, мій Постуме, – чи де там?
Розкажи – невже ми досі ще воюєм?

___

Пам’ятаєш, у намісника сестриця?
Худорлява, але з повними ногами.
З нею спав ти… Нещодавно стала жриця.
Жриця, Постуме, й спілкується з богами.

Приїжджай, розкажеш вісті. Вип’єм згодом,
хлібом, сливами закусим на подвір’ї.
Постелю тобі в садку під небозводом
і скажу, як називаються сузір’я.

___

Скоро друг твій, що із додаванням ладив,
відніманню стародавній борг заплатить.
З-під подушки забери, що заощадив,
хоч дрібок, але на похорон там хватить.

Вирушай на вороній своїй кобилі
в дім гетер, що розмістився під стіною.
Дай їм ціну, за яку вони любили,
щоб оплакували тою же ціною.

___

Зелень лавра, що заходиться під дрожем.
Двері настіж, запорошене віконце,
перекинутий стілець з порожнім ложем
і тканина, що взяла південне сонце.

Понт шумить поза межею чорних піній.
Судно бореться із вітром біля мису.
На старій розсохлій лавці – Старший Пліній.
Дрізд щебече у чуприні кипариса.

Один комментарий к “Михаил Юдовский. Перевод «Писем римскому другу (из Марциала») Иосифа Бродского на украинский язык

  1. Михаил Юдовский. Перевод «Писем римскому другу (из Марциала») Иосифа Бродского на украинский язык

    Нині вітряно, мій Постуме, і хвилі
    перехльостують. На край наш осінь плине.
    Зміни барв отих не меньш, а більше милі
    ніж у подруги наряду переміна.

    Діва тішить обмежованим наділом –
    тільки лікоть чи коліно в перспективі.
    Як же радісніш прекрасне поза тілом:
    ні обійми, ані зрада неможливі!

    Читать дальше в блоге.

Добавить комментарий