Михайло Юдовський

Життя розпалося на половини,
між ними смерть знезублено свистіла.
Мені наснилось тіло України —
дівочеє понівечене тіло.

Його тонку напівпрозору шкіру
хотілося погладити рукою.
А серце гасло і втрачало віру —
як гасне зранку вітер над рікою.

І відступала хвиля від причалу,
і у занедбаній самотній ніші
мовчала тиша — тиша так мовчала,
що світ немов оглух від тої тиші.

Війна тривала. Збочена навала
лякалась виду скривдженого тіла.
І тіло України оживало —
таке святе, що плакати кортіло.

18.04.2023