Drang nach Osten und Westen
Як тоді було все просто:
Об’явили Drang nach Osten
І пішла на Схід навала,
Сакські вістря папських булл.
„Бий язичників проклятих,
Ще з колиски винуватих!”
І віддали на поталу
Світлий ліс і темний мул.
І тепер бажання панське,
Щоб загинуло слов’янське,
В молитовному розбої
Назавжди перемогло.
Готфрід Лейбніц, Мартін Лютер,
Скрізь пісні гортанні чути,
За олтар лягли сувої,
Освятивши вічне зло.
Не прийшов із Польщі месник
В поле, де загинув хресник,
А пройшов крізь серце навпіл
Одри пам’ятний рубець.
Але, щоб там не казали,
Вузол ще не розв’язали,
І вже чують, бачать мавпи,
Хоч не кажуть про кінець.
Не виймають нині шаблі
Хлопці з Африки засмаглі,
Затаїлося азійське
Чорне лихо по кутках,
І займають поступово
Те, що здатися готове,
Позабуло casus belli,
Розчинилось у віках.
Замість зброї – лоно жінки,
Щоб дали їм всім хатинки,
Безкоштовні та великі
Для наступних поколінь.
Ніби буки, мінарети
Ловлять зрадників в лабети,
Тож лунають зойки дикі
І крива лягає тінь.
Це – прокляття за минуле,
За ножі і папські булли,
За одвічний Drang nach Osten,
За палаючі міста.
Тож нові здавайте тести,
Відчувайте Drang nach Westen,
Переможе дуже просто
Вже не ваша простота.
14 липня 2006 року, Дрезден