Автор: Скажи, українцю
Скажи, українцю, красивий і сильний,
І відданий справі без меж:
Чи бився за волю з громадою спільно?
У відповідь чую „авжеж!”
Не був запопадливим, був принциповим,
Не створював капосних веж,
Ти душу свою не продав людоловам?
І відповідь ствердна „авжеж!”
Коли небайдужих ганьбили на зборах,
Твоє не бриніло „я теж”?
Чи долі чужі розтирав ти на порох?
І відповідь знову „авжеж!”
Як зміг досягти ти посад і багатства?
Вельможею серед вельмож
Вдаєш, ніби – вірний нащадок козацтва.
У відповідь тільки „отож”.
Чому ти на вітер пустив промисловість
І дивишся з-над огорож?
Чому не болять в тебе серце і совість?
А відповідь – мляве „отож”.
Рілля і вірші, кораблі і наука,
Ліси та плантації рож –
На все ти підняв, не вагаючись, руку.
Мурмоче спроквола: „отож”.
5 січня 2007 року