Автор: Натовп та електропровідність
(науковий вірш)
Олександр Габович
Коли вертаюсь з-за кордону,
Де просять за тичок пардону
І в карк не пнеться п’яний дух,
То у підземці ненавмисно
Але постійно в боки тиснуть,
Кістки ламаючи на брухт.
Несе людей палке бажання,
Що має напрям як завдання
І всіх охоплює за мить.
Але до східців нам далеко,
Мовби до вуст із пащі глека,
Де денце тьмяно мерехтить.
Тож швидкість намірів у русі,
Одна у хлопця і бабусі,
Людський охоплює ланцюг.
Злітає догори, як сокіл,
Об’єднаний зусиллям окіл
З трудівників і волоцюг.
Проте для кожного стежина
Втрачає напрямок невпинно,
Хоч не втрача загальних рис.
Поверхні образ вабить стало,
Так, як кота пахуче сало –
Натхнення неминучий приз.
Забувши врешті зайву гідність,
Згадати варто про провідність,
Де натовп творять носії.
Коли вмикаємо напругу,
До полюсів відчувши тугу,
Вони струмлять шляхи свої.
Усі дороги – випадкові;
Шумлять іони, як в діброві,
Розкуті теплим вітерцем.
І бідна електронна хмара
Блукає лісом, мов примара,
Прожогом або підтюпцем.
А на додаток щільні хащі
Умови раптом роблять важчі
Для вічних мандрів носія,
Або відкриють вільний простір,
Де не чекатимуть на гостя:
Тож стежка в’ється, мов змія!
В безладді змушених дифузій
Все ж буде відданим напрузі
Легкий, як пір’ячко, носій.
Проте повзе вперед не швидко,
Протягуючи струму нитку
Крізь хід незв’язаних подій.
Натомість електричне поле,
Хоча здебільшого і кволе,
Крокує дротом навпростець.
Летить собі, як в небі світло,
Не маючи ніколи житла,
Бо де зупинка – там кінець.
Отак, міркуючи логічно,
Я все ж потрапив в потойбічне,
Де квантом повниться земля.
Лише стусан сусіди в формі,
Який чергує на платформі,
Зміг врятувати звідтіля.
Липень 2004 року.
Література
1. О. М. Габович, Н. О. Габович. Мар’ян Смолуховський – творець теорії броунівського руху та один з фундаторів кінетичної теорії матерії // Фізика, 2002, Травень, № 15 (135).
2. М. И. Каганов. Природа сопротивления металлов, В книге: «Школьникам о современной физике. Электромагнетизм, твердое тело», 1982 (Просвещение, Москва).