НИЧЕГО НЕ БУДЕТ

НІЧОГО НЕ БУДЕ

 

Нотатки на згадку послухайте, люди:

Ще трохи – і більше нічого не буде;

Не буде вугілля, не буде і сталі,

А змінні усі перетворяться в сталі.

 

Стоїть президент біля штучної «йолки»,

А замість заводів стоять барахолки,

А замість лікарень – розваги й розпуста,

Капуста не в полі, в кишенях «капуста».

 

Набиті «капустою» владні кишені,

А люди назавжди – не люди –, мішені,

Та, власне, здаються примарою люди.

Ще трохи – і більше нічого не буде.

 

Не буде науки, не буде освіти;

Мерщій на молитву, ковтай оковиту.

Невіглас учитель, професор і ректор.

І вектор на схід нам накреслить прозектор.

 

Зів’януть вірші від цензурних скорочень,

Міста від сміття, а кохання – від збочень,

Надії від плачу, від бідності – сором,

І пану осанну співатимуть хором.

 

Не будуть змагатися вже ерудити,

Всі чільні місця позаймають бандити,

Столиця у морок порине від бруду,

Ще трохи – і більше нічого не буде.

 

Ще трохи – погаснуть і Сонце, і зорі,

Думки в голові мерехтітимуть хворі,

І тихо Андріївським спустять узвозом

Уже не потрібні сумління і розум.

 

20 грудня 2010 року

3 комментария для “НИЧЕГО НЕ БУДЕТ

    1. пессимист — это грустно, но реальность ведь вот какая: после 20/12/2010- даты написания
      «Ничего не будет» — коли я не помиляюсь ,в Укр.Парламенте прибавилось около 10% Swobodы.
      Разумеется , всё это — понятия относительные , но всё же. Это не российская Дума.

  1. Всегда будет солнце , всегда будут зори ,
    Андреевским спуском , без всякой капусты —
    дивчата и хлопци , спивая осанну,
    пойдут до Днипра — и Петро , и Оксана.

    … Алэ це — дурниця. Подивитесь краще на : «…он (Т. Шевченко) дал и своему народу , и всему миру
    яркое , незыблемое доказательство , что украинская душа СПОСОБНА к самым высшим полётам самобытного
    культурного творчества…Можно выбросить все демократические нотки из его произведений — и Шевченко
    останется тем , чем создала его природа: ослепительным прецедентом ,
    НЕ ПОЗВОЛЯЮЩИМ УКРАИНСТВУ отклониться от пути национального РЕННЕСАНСА.
    «(В. Жаботинский, «Урок юбилея Шевченко» , 1911 ) (и цэ — на завжды — а.б.)

Обсуждение закрыто.