Михайло Юдовський

* * *
А крізь повітря проступає Київ,
крізь тіло неба, димне та брудне —
те місто, у якого я з руки їв
і молоко смоктав його грудне.

На перехресті радості та болю
я розправляв тонкий і ніжний стан
і ліз із шкіри власної на волю,
як з шкаралупи сяючий каштан.

Розчинений в його високім змісті,
його несамовитій боротьбі,
я відчуваю сам себе у місті
і відчуваю місто у собі.

І все життя, у всій його онові,
неначе укладається в одній
такій ніким небаченій любові,
що можна задихнутися у ній.

26.10.2022