ПРОЙДЕННЫЕ ДОРОГИ

ПРОЙДЕНІ ШЛЯХИ

 

Дмитру Омеляновичу Горбачову присвячується

 

Пливуть на небі сизі хмари,

Куряться вибиті шляхи,

Стоять на звивах, мов примари,

Чесноти наші і гріхи.

 

Свистить у вухах лютий вітер,

За вітром хилиться трава,

Де наша доля – низка літер,

Яка зливається в слова.

 

Відходить добре і недобре,

Вже переповнено сувій.

Наближує останній обрій

Цей невблаганний буревій.

 

Блукає вир, періщить злива

На цвинтар потаємних дум.

Заносить батьківську оливу

Невігластва смердючий мул.

 

Згасає в присмерку багаття

Юнацьких плеканих надій,

Злітає вимокле латаття

Колишніх нерішучих дій.

 

Лише химерний храм науки

На небезпечному піску

Прославить небайдужі руки

І присмак доброго смаку.

 

Знання та праця – хист мистецький –

Освячує скорботний шлях.

Хмельницький versus Вишневецький,

Розритий гроб, забитий цвях.

 

В пітьмі невизнаних історій

І не написаних книжок,

В буремнім українськім морі

Ви – безперечний ватажок.

 

Той шлях любові та розради –

Єдина спадщина в ночі.

Як добре, що дали Ви раду,

Свій власний факел несучи.

 

7 жовтня 2007 року, місто Київ.

Share
Статья просматривалась 749 раз(а)

Добавить комментарий