Жаби
Прийшла весна до всіх і одночасно,
Радіють різноколірні пташки,
Цибуля молода лікує ясна,
Шпаків лікують тілом хробаки.
Не відчуває весну тільки жаба,
Не та, зелена, що як раз співа,
А та, що у нас на серці, нахаба,
І теє серце навпіл розрива.
Бо у сусіди є пальто із драпу,
А через те і дівчина дала.
Тож жаби піднімають чорний прапор,
Малюючи там лева чи орла.
Шикуються на шпальтах і майданах,
Сичать як змії, зашморги плетуть,
Тримають все хороше у кайданах,
Звільняють від обмежень хіть і лють.
О жаб’яча порода невблаганна,
Знешкодити тебе немає сил.
Стовбичить біля кожного паркану
Потвора замість вічної краси.
І б’ються всі серця у ритмі жаби,
А очі наливаються вогнем.
Незрозуміло, хто і кого звабив
Під цокотіння жаб’ячих фонем.
18 квітня 2007 року, Варшава