ЖАБЫ

Жаби

 

Прийшла весна до всіх і одночасно,

Радіють різноколірні пташки,

Цибуля молода лікує ясна,

Шпаків лікують тілом хробаки.

 

Не відчуває весну тільки жаба,

Не та, зелена, що як раз співа,

А та, що  у нас на серці, нахаба,

І теє серце навпіл розрива.

 

Бо у сусіди є пальто із драпу,

А через те і дівчина дала.

Тож жаби піднімають чорний прапор,

Малюючи там лева чи орла.

 

Шикуються на шпальтах і майданах,

Сичать як змії, зашморги плетуть,

Тримають все хороше у кайданах,

Звільняють від обмежень хіть і лють.

 

О жаб’яча порода невблаганна,

Знешкодити тебе немає сил.

Стовбичить біля кожного паркану

Потвора замість вічної краси.

 

І б’ються всі серця у ритмі жаби,

А очі наливаються вогнем.

Незрозуміло, хто і кого звабив

Під цокотіння жаб’ячих фонем.

 

18 квітня 2007 року, Варшава